Одна й багаторічна рослина сімейства злакових.

Зелене добриво, кормова та харчова культура.

Відома також під назвами суданська трава, Сорокчинське просо.

Цінується за надзвичайно високу вологостійкість і пристосовуваність до ґрунтових умов, атак же за потужну сечковату кореневу систему, яка сприяє поліпшенню структури ґрунту. Використовується як поживна культура, а також у змішаних посівах (з чиною, соєю, викою, соняшником та ін.)

Найпоширеніші різновиди: трав’янисте сорго, вінцеве, кормове або цукрове.

Зелене добриво. За сприятливих умов можна отримувати зеленої маси понад 800ц/га. Сорго виносить багато поживних речовин із ґрунту, тому його не можна вважати гарним попередником для наступних за ним культур. Однак під час оброблення сорту в суміші з однорічними бобовими рослинами, а також під час внесення добрив воно може бути непоганим попередником. Сорго можна висівати як пожовну культуру в зайнятих і кулісних парах.

Ґрунтувальні та ґрунтозахисні якості. Добре розпушує, дренує, структурує ґрунт, полегшує його, підвищує повітро- і вологомісткість. Ефективно знижує засмічення полів, оберігає їх від ерозії. Захищає землю від водної й вітрової ерозії.

Фітосанітарні якості. Оздоровлює ґрунт. Покращує умови життєдіяльності ґрунтових мікроорганізмів і черв’яків, під час розкладання слугує їм кормом. Це так само сприяє зменшенню захворюваності рослин і підвищенню врожайності. Добре пригнічує розвиток бур’янів завдяки активному відростанню та полущенню.

Кормова культура. Є гарним кормом для домашньої худоби, особливо для караків. За поживністю зерно сорго може бути прирівняно до зерну хлібних злаків (вміст сирого протеїну понад 5%), але містить багато таніну. Для кормових цілей сорго обробляють не тільки на зерно, але й на сіно, зелений корм і силіс. Сіносорго вирізняється гарною поживністю, у ньому міститься 7,17% протеїну. Легко силосується. Смус із нього за поживністю не поступається силісу з кукурудзи. За кількістю цукрів ця культура перевершує кукурудзу та соняшник (вміст цукру в соку стебел від 12 до 20%).

Ґрунти. Сорго невимогливо до ґрунтів. Ця культура може рости й давати добрі врожайності на легких піщаних, важких глинистих і навіть на засмучених ґрунтах, але не переносить кислих ґрунтів. Витримує концентрацію солей до 0,6-0,8%.

Вологість. До вологи сорго невимогливо. Маючи потужну кореневу систему, вона під час посушливої спеки достатньо забезпечує себе водою з глибоких горизонтів ґрунту. Висока сухостійкість сорго пояснюється не тільки наявністю потужної кореневої системи, але й здатністю зупиняти ріст у період різкого нестачі вологи в ґрунті. До затоплення пристосоване слабо.

Температура. Сорго вимагає багато тепла. Насіння починає проростати за +10-1 2 °C. Сходження за температури нижче ніж +11 °C розвиваються дуже слабо, а за невеликих заморозків зазвичай гинуть. Найсприятливіша для росту та розвитку сорго температура +32-35 °C.